Блог вчителя математики та інформатики

среда, 26 марта 2014 г.

Слов'янські цифри - цифри, що застосовувалися древніми слов'янами для позначення чисел в алфавітній системі нумерації, що виникла в X в. Вважають, що алфавітне позначення чисел було введено одним з укладачів слов'янського алфавіту - Кирилом (помер в 869 р.). Система позначення чисел була побудована за типом іонійської, якою користувалися візантійці; числові значення отримали лише літери, що відповідали буквам грецького алфавіту. Ця слов'янська система іменувалася кирилицею. У другому слов'янському способі позначення чисел - глаголиці - подібності з іонічною системою немає. Там числові значення букв строго відповідають їх алфавітному порядку. В обох системах для виділення в тексті чисел над кожною літерою або треба всім числом ставився особливий знак (титло).

В слов'янській мові для найменування вищих десяткових розрядів вживалися назви «мале число», в якому назви не йшли далі 106, і «велике число», в яке входили числа до 1050. При цьому одні й ті ж назви позначали в обох системах різні числа. Так, тьма позначала 10000 в малому числі і 1000000 у великому числі. Легіон позначав в малому числі 10 тем, а у великому числі - темряву тим і т. д. 1050 називали колодою. Букви алфавіту,що відповідали числам 1-9, обведені кружком, позначали темряви, обведені кружком з точок - легіони, а кружком з променів - леодр (леодр - в малому числі дорівнював 10 легіонам, тобто 1000, а у великому - 1024 = легіон легіонів). Леодр леодрів (1048) називався вороном.